Як знищували «Київську Русь». Історія одного банку.

16 липня 2015 року Національний банк України ухвалив рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».

Вкладники банку до сих пір продовжують боротися за свої права та втрачені кошті. Журналісту «Народного трибуналу» вдалося зв’язатися з ініціативною групою вкладників, яка і до цього дня намагається повернути «Київську Русь» на ринок фінансових послуг.

Головою ініціативної групи вкладників є Сергій Старунський. Сергій був начальником Управління правового забезпечення Головного управління Національного банку України в місті Києві та його області, зберігав гроші в «Русі». Після виходу на пенсію займався підприємництвом і не міг навіть уявити, що колись успішний банк знищить структура, в якій він колись працював та яка б мала стежити за розвитком банківської сфери в Україні.

Серед вкладників «Київської Русі» є Миколаївський бронетанковий завод, який перед початком процедури ліквідації банку отримав державне замовлення на виготовлення військової техніки для АТО. Після цього завод отримав передоплата в розмірі понад двадцять мільйонів гривень, які так і залишилися на заблокованих рахунках «Київської Русі».

На рахунках банку також містилися кошти Вищедубічанского та Фастівського лісових господарств, загальна сума на рахунках перевищувала десять мільйонів гривень.

Головним акціонером банку був Віктор Іванович Братко. Зараз Братка активно поливають брудом ЗМІ — більше вісімнадцяти інформаційних порталів та агентств активно намагалися знищити репутацію банку та його керівництва.

Нам вдалося встановити зв’язок з Віктором Івановичем та отримати його коментар щодо закриття банку:

«Я витратив на створення «Київської Русі» двадцять років, тобто одну третину свого життя» — говорить Братко.

«Русь — це все моє життя. Це був мій самий вдалий проект. Ми створювали банк з нуля, без підтримки будь-кого з представників влади.

Уявіть собі, що навіть під час кризи 2008 року ми продовжували активно розвиватися. За весь період роботи в «Київській Русі» я всього лише пару разів міг дозволити собі тижневу відпустку. Постійно згадую, що перед закриттям банку у нас працювало 1700 осіб по всій країні. Ще за рік до введення тимчасової адміністрації я часто чув чутки, мовляв банк збираються «валити».

У свою чергу я весь час задавав питання на цю тему своїм знайомим в комітеті. У відповідь постійно отримував заспокійливі фрази: «Віктор Іванович, як це ваш банк збираються ліквідувати? Ну ви ж самі подумайте, банк великий nf стабільний, а ви ще чутки всерйоз сприймаєте… Я був на сто відсотків упевнений в тому, що роблять мої співробітники і позитивна статистика розвитку «Русі» невблаганно росла.

Після раптового введення тимчасової адміністрації та невиправданих звинувачень від СБУ мені довелося втікати з країни. Завдяки зусиллям партнерів банку ми, незважаючи на надзвичайний стан, змогли знайти інвесторів, які були серйозно налаштовані йогокупити. Але цьому не дозволили статися — стараннями держави в особі керівництва НБУ майже кожен день змінювалися умови купівлі «Київської Русі», тим самим породжуючи сумніви серед іноземних інвесторів. Незабаром мене сильно підвело серце — я двічі був на операційному столі та все ще вірю, що за умови об’єднання наших зусиль ми зможемо повернути банк у працездатний стан, повернути вкладникам гроші і знову його зробити привабливим для інвестицій та надійним для кожного вкладника».

Давайте простежимо хронологію подій, які привели до ліквідації банку, яка була визнана судом незаконною:

16 березня 2013 року — в цей день в «Київську Русь» вриваються люди в масках та піднімають переполох серед клієнтів завдяки своїй несподіваній появі та припиненню усіх банківських операцій, що проводилися в той день.

17 18 та 19 березня 2013 року — банк працює, як і раніше, але чутки про обшук поширюються зі швидкістю лісової пожежі. Вкладники починають забирати свої кошти. Піднімається паніка. Статистика активів банку стрімко падає, що, в свою чергу, грало на руку НБУ, як регулятору та ініціатору ліквідації. Все йшло по наперед продуманому плану.

20 березня 2013 року — вся діяльність банку призупинена. Введено тимчасову адміністрацію.

У пошуках додаткової інформації наш кореспондент звертався в прес-службу НБУ, співробітник якої відмовився надавати будь-яку інформацію, крім тієї, що «Київська Русь» перебуває зараз в стадії ліквідації.

Крім цього, ми два дні поспіль намагалися зв’язатися з нинішнім головним ліквідатором «Київської Русі» Іриною Білою.

В кінцевому підсумку ми отримали контакти співробітника прес-служби Фонду гарантування вкладів Дмитра Бобесюка, який надав нам сумнівну інфографіку, посилання на яку міститься нижче:

http://www.fg.gov.ua/about/prezentatsiji-fondu/11555-aktyvy-z-banku-kyyivska-rus-vyvodylys-cherez-skhemne-kredytuvannya-povyazanykh-osib-prydbannyam-smittyevykh-tsp-ta- inozemnyy-bank

На рахунках «Київської Русі» «застрягли» гроші наступних підприємств:

Національна Опера України — близько 40 млн. гривень;
Миколаївський бронетанковий завод — близько 20 млн. гривень (передоплата на державне замовлення);
Фастівське лісове господарство — приблизно 8 млн. грн.

Список кредиторів та вкладників можна продовжувати ще довго. При цьому варто выдзначити, що вклади державних підприємств теж постраждали з вини швидких на розправу НБУ та ФГВФО.

ФГВФО компенсує втрату заощаджень на суму до 200 000 гривень — категорія вкладників 200 000+ «Київської Русі» досить велика та складає 4 650 чоловік.

Сума заощаджень цієї категорії вкладників становить 1 315 194 140 гривень. З яких повернуто близько 18 939 974 гривень — решта коштів (а це левова частина вкладів) йде на зарплати співробітників ФГВФО та інших зацікавлених осіб, які так старанно «топили» банк.

5 грудня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд визнав незаконною ліквідацію банку «Київська Русь».

Це рішення суду — яскравий приклад, який демонструє ефективність боротьби з тими, хто в прямому сенсі цього слова відбирає кошти у вкладників.

Як стверджує офіційний захисник та представник інтересів вкладників «Київської Русі» Тетяна Кілічава, справа «Київської Русі» не з легких, але вирвати перемогу в низці судових засідань та довести несправедливість рішень і зацікавленість державних структур в незаконній ліквідації банку цілком реально. Так само як і відновити платоспроможність банку.

Добавить комментарий